Клуб людей похилого віку “Надвечір” продовжує свою роботу, направлену на підвищення соціального статусу людей похилого віку — жертв тоталітарних режимів. Цього разу Карітас організував першу щотижневу зустріч на базі Калуського районного територіального центру соціального обслуговування . Попередньо, спільно з соціальними працівниками була проведена клопітка робота з виявлення людей — жертв тоталітарних режимів. Спілкуючись з кожним з них, працівники Карітасу опрацьовували їх спогади, виявляли потреби людей.

Як результат, під час зустрічі, що відбулась 23 листопада в м. Калуш, для 21- остарбайтерів було організовано видачу матеріальної допомоги. 12 літніх людей — жителів Калуського району отримали допомогу під час зустрічі, для інших було забезпечено доставку допомоги за місцем проживання. Продукти харчування, медикаменти, засоби догляду, медичне обладнання (інвалідні візки, милиці, опорно-рухові пристрої) - неабияка підтримка для людей, які сьогодні проживають на межі бідності. Загальна сума допомоги становить 3260 гривень.

Старенькі радо сприйняли інформацію про те, що такі зустрічі заплановано проводити регулярно. Для них є дуже несподівано, що в нинішній час ще комусь не байдужі їхні проблеми, що є ще хтось, хто простягає руку допомоги одинокій немічній людині. Пережите минуле залишило відбиток як на фізичному так і на душевному здоров'ї людей старшого покоління і тому допомоги та підтримки вони потребують регулярно.

25 листопада 2011року Клуб людей похилого віку «Надвечір» продовжив свої засідання. В приміщенні Карітасу відбулась тематична зустріч «Помолімося і запалімо свічку за співвітчизників, заморених голодом!» Двадцять дев’ять учасників клубу зібрались, щоб вшанувати пам'ять жертв Голодомору.

Голодомор 1932-1933рр.– це геноцид української нації, найбільша трагедія в історії Українського народу, це най масштабніший злочин комуністичного режиму проти етнічних українців. Хто намагався роздобути хоч якусь поживність для родини, їх безжально вбивали і залишали на вулиці, не дозволяли навіть захоронити, тому їхні душі не знайшли упокою, ми досі відчуваємо відлуння їхніх мук.

За старим українським звичаєм, захід розпочався із спільної молитви та благословення отця Федора Бойка, який у своєму вітальному слові подякував усім присутнім за їхній високий патріотизм та мужність, за велику жертву, яку принесли вони та їхні послідовники заради нинішнього сьогодення.

Після чаювання всі разом переглянули фільм «Золотий вересень». Кожен на мить занурився у ті, найстрашніші часи для України. Всі разом, зі сльозами на очах, разом з героями кінофільму переживали роки своєї юності. Як добре, що наша молодь має інше сьогодення – в теплі, без голоду, з Інтернетом. Основне завдання старшого покоління навчити їх – молодь, пам’ятати минуле свого народу, а отже, не забувати долю тих, хто своїми руками здобував нам найцінніше – свободу та незалежність. Кожен має усвідомити, що Україна у нас одна, і ми українці – одна нація. Отож, єднаймося в ім’я прийдешнього дня. І пам’ятаймо: творення історії Батьківщини, її сьогодення і майбутнього – обов’язок кожного з нас!